Введіть текст заголовка

Є насильство, яке залишає видимі сліди, і є таке, що діє мовчки: у жарті, з якого всі сміються, у рекламі, що зводить жінку до тіла, чи в запитанні, чому вона «не пішла раніше». Цю останню форму насильства називають символічною, і хоча про неї не заявляють у суді, вона впливає на те, як ми сприймаємо гендерно зумовлене насильство (violencia de género), як реагують постраждалі і, іноді, як оцінюють їхні показання. Пояснюємо, що це таке, звідки походить це поняття і чому воно важливе на практиці.

Що таке символічне насильство

Це поняття розробив французький соціолог П’єр Бурдьє. Він уживав його вже у своїх працях про систему освіти в 1970-х роках і застосував до стосунків між статями у книжці «Чоловіче панування» (La dominación masculina, 1998). Для Бурдьє символічне насильство — це м’яка й невидима форма панування, що здійснюється через комунікацію, мову та категорії, якими ми осмислюємо світ, так що і той, хто панує, і та, над ким панують, зрештою сприймають цю ієрархію як щось природне.

Його найхарактерніша риса саме в цьому: його не сприймають як насильство. Його подають як традицію, гумор, здоровий глузд чи «так уже заведено». Тому воно таке ефективне і так важко з ним боротися.

Відмінність від інших форм насильства

• Фізичне, психологічне, сексуальне чи економічне насильство чинить конкретна особа щодо іншої, і воно може становити злочин.
• Символічне насильство розмите й колективне: воно міститься в дискурсах, образах і соціальних нормах. Воно не має конкретного автора і саме по собі не тягне кримінальної відповідальності.

Утім, вони пов’язані між собою. Стереотипи, які нормалізують ревнощі, контроль чи думку, що жінка повинна жертвувати собою заради сім’ї, є живильним середовищем для поведінки, яка вже є злочинною.

Повсякденні приклади

У рекламі

• Реклама, що використовує жіноче тіло як приманку без зв’язку з продуктом.
• Кампанії іграшок чи засобів для прибирання, які закріплюють жорсткі ролі залежно від статі.

У засобах масової інформації

• Заголовки, що подають сексистське вбивство як «злочин на ґрунті пристрасті» чи «сімейну трагедію».
• Новини, що наголошують на одязі, особистому житті чи вживанні алкоголю постраждалою, перекладаючи відповідальність із кривдника.
• Нездорова чи сенсаційна подача зображень.

У культурі та розвагах

• Пісні, серіали чи фільми, що подають ревнощі й контроль як доказ кохання.
• Гумор, що висміює заяви або применшує сексуальне насильство.
• Контент у соцмережах, що поширює думку, ніби більшість заяв неправдиві, без даних, які б це підтверджували.

У повсякденній мові

• Вислови на кшталт «мабуть, сама щось накоїла» чи «це їхні сімейні справи».
• Звинувачення постраждалої: «чому вона не пішла?», «чому так довго не заявляла?».

Що передбачає закон

LO 1/2004 присвячує частину свого Розділу I інформуванню та профілактиці в рекламі й засобах масової інформації:

• Стаття 10: визнає незаконною рекламу, що використовує образ жінки в принизливий чи дискримінаційний спосіб, відповідно до Загального закону про рекламу.
• Стаття 12: надає Урядовій делегації, регіональним органам з питань рівності, прокуратурі та асоціаціям захисту прав жінок право вимагати в суді припинення такої реклами.
• Статті 13 і 14: зобов’язують органи влади стежити за тим, щоб медіа не сприяли нерівності, заохочують саморегулювання і вимагають, щоб інформація про насильство щодо жінок поважала гідність постраждалих та їхніх дітей, з особливою увагою до подачі зображень.

Інші норми доповнюють цей захист:

• Закон 34/1988, Загальний закон про рекламу (ст. 3.a), визнає незаконною рекламу, що подає жінок у принизливий спосіб, використовуючи їхнє тіло як простий об’єкт або пов’язуючи їхній образ зі стереотипною поведінкою, що сприяє виникненню форм насильства, передбачених LO 1/2004 і LO 10/2022.
• Закон 13/2022, Загальний закон про аудіовізуальні медіа (ст. 6), вимагає, щоб аудіовізуальні медіа транслювали рівноправний образ і не сприяли ситуаціям, що підбурюють до сексуального чи гендерно зумовленого насильства.
• Стамбульська конвенція Ради Європи, ратифікована Іспанією, зобов’язує держави викорінювати упередження та практики, засновані на стереотипних ролях (ст. 12), і заохочує медіа та технологічний сектор ухвалювати правила саморегулювання (ст. 17).

Чому це важливо для профілактики

Гендерно зумовлене насильство рідко починається з удару. Зазвичай воно починається з контролювальної поведінки, яку постраждала та її оточення тлумачать як нормальну, бо культура подала її саме так: перевіряти телефон «з любові», вирішувати, з ким їй можна гуляти, ревнощі, які сприймаються як комплімент. Розпізнавання таких повідомлень допомагає помітити ранні ознаки гендерно зумовленого насильства, перш ніж ситуація загостриться.

Тому LO 1/2004 починається з освіти (ст. 4), реклами та медіа: якщо змінити орієнтири, суспільна толерантність до насильства зменшується, а постраждалим легше звернутися по допомогу.

Чому це важливо в суді: стереотипи

Стереотипи не залишаються на вулиці; вони можуть потрапити й до зали суду. Ось деякі упередження, які вважаються проблемними під час оцінки доказів:

• Очікування, що «справжня постраждала» заявить негайно, тоді як запізнення трапляється часто через страх, економічну залежність чи емоційний зв’язок.
• Недовіра до тієї, хто відкликає заяву чи мириться з кривдником, без урахування циклу насильства.
• Оцінка достовірності за емоційною реакцією постраждалої під час показань (плаче вона чи ні).
• Систематична підозра, що будь-яка заява в процесі розлучення є інструментальною.

Стамбульська конвенція та практика Верховного суду щодо розгляду справ з урахуванням гендерної перспективи вказують на одне: кожну справу слід оцінювати за її доказами, без упереджень у будь-який бік. Це захищає постраждалих, яких не повинні піддавати сумніву за невідповідність ідеальній моделі, а також осіб, на яких подано заяву, які мають право на презумпцію невинуватості та на те, щоб їхню справу не вирішували на основі узагальнень.

На практиці якісний захист — як постраждалої, так і особи, на яку подано заяву, — полягає в тому, щоб виявити, коли аргумент спирається на стереотип, а не на доказ, і звернути на це увагу. Якщо вас цікавить цей аспект, ознайомтеся з нашим посібником про те, як довести, що ви постраждала, і про те, як захиститися від неправдивої заяви.

Що можете зробити ви

• Помічайте й ставте під сумнів у своєму оточенні повідомлення, що звинувачують постраждалу чи виправдовують контроль.
• Розмовляйте з дітьми про те, що вони бачать у соцмережах, серіалах і піснях.
• Якщо ви натрапили на принизливу рекламу, можете повідомити органи з питань рівності, які мають право вимагати її вилучення.
• Якщо ви постраждала, пам’ятайте, що вам не потрібно відповідати жодній моделі, щоб вашій розповіді повірили.

Поширені запитання

Хто створив поняття символічного насильства?

Французький соціолог П’єр Бурдьє. Він розробив його у своїх дослідженнях освіти в 1970-х роках і застосував до стосунків між чоловіками та жінками в книжці «Чоловіче панування» (1998). Воно описує панування, що здійснюється через мову та уявлення і сприймається як природне навіть тією, хто його зазнає.

Чи є символічне насильство злочином в Іспанії?

Не як таке. Це розмита форма насильства без конкретного автора. Але деякі його прояви мають правові наслідки: принизлива реклама є незаконною і може бути вилучена, а повідомлення, спрямовані проти конкретної жінки, можуть становити злочини переслідування, образи, приниження чи поширення інтимних зображень.

Який зв’язок воно має з гендерно зумовленим насильством?

Символічне насильство нормалізує нерівність і контролювальну поведінку, що полегшує толерування чи применшення інших форм насильства. Тому LO 1/2004 передбачає заходи з інформування в освіті, рекламі та засобах масової інформації на додачу до кримінальних заходів і заходів захисту.

Чи можуть стереотипи вплинути на судовий розгляд?

Можуть, якщо оцінка доказів спирається на упередження про те, як мала б поводитися постраждала чи обвинувачений. Судова практика вимагає оцінювати кожну справу за її доказами. Належний професійний захист допомагає виявляти й спростовувати аргументи, засновані на стереотипах, незалежно від того, на чиєму боці той, хто від них страждає.

Якщо ви пережили ситуацію насильства або зіткнулися із заявою і вважаєте, що вас судять упереджено, ми можемо вам допомогти. Ознайомтеся з нашими сторінками про захист постраждалих жінок, захист чоловіків, проти яких подано заяву, та кібернасильство та цифрове переслідування, або зателефонуйте нам на 607 449 491 — цілодобово.